Проба Манту. Що потрібно знати батькам?
Щоразу, отримуючи запрошення на проведення проби Манту дитині, у батьків виникає питання – чи потрібно давати згоду на проведення проби?
Так що це таке проба Манту?
На сьогодні у нашій країні туберкулінодіагностика (проба Манту, реакція Манту) єдиний метод ранньої, своєчасної діагностики туберкульозу серед дитячого населення та відбору дітей для вакцинації та ревакцинації у 7 років.
Відразу треба зазначити, що проба Манту до щеплень немає ніякого відношення, це діагностичний тест, і входить в перелік щорічного профілактичного обстеження дитини.
Як роблять пробу Манту?
Проба Манту проводиться 1 раз на рік, починаючи з трирічного віку дитини, незалежно від результатів попередньої проби. Роблять її спеціальним туберкуліновим шприцом внутрішньошкірно. Потім медичний працівник оцінює реакцію організму на пробу.
Зазвичай пробу роблять у поліклініках або дитячих установах (школи, дитячі сади). Батькам не потрібно боятися, що в їх відсутність дитині у групі або класі зроблять “ґудзичок” – ця процедура абсолютно безпечна. Туберкулін не несе в собі туберкульозну паличку, як може здатися з назви. Він містить лише продукти її життєдіяльності. Отже, занести “хворобу аристократів”, так ще називали туберкульоз, шляхом проби Манту – нереально.
Як оцінюються результати?
Після введення туберкуліну, на 2-3 день утворюється специфічне ущільнення шкіри. На вигляд це трохи почервоніла округла ділянка шкіри, з незначним ущільненням – папула. Природно, що чим більше в організмі імунних клітин, що “знають” про туберкульозну паличку, тим більше буде розмір папули.
Розмір папули вимірюють при достатньому освітленні прозорою лінійкою на 3-й день після введення туберкуліну. Вимірюється лише розмір ущільнення. Почервоніння довкола ущільнення не є ознакою інфікування туберкульозною паличкою.
Оцінка результатів проби Манту
Реакція вважається:
– негативною – при повній відсутності ущільнення або за наявності лише ін’єкційної реакції (0-1 мм);
– сумнівною – при папули розміром 2-4мм і при почервонінні будь-якого розміру без ущільнення;
– позитивною – за наявності вираженого ущільнення діаметром 5мм і більше.
– гіперергічною – реакція з діаметром ущільнення 17мм і більше.
Коли необхідно звернутися до фтизіатра?
Сама по собі позитивна реакція Манту не є стовідсотковим доказом наявності туберкульозу. Проте є моменти, що свідчать про небезпеку:
– чутливість до туберкуліну з року в рік збільшується по наростаючій;
– різкий “стрибок”, при якому ущільнення збільшується на 6мм і більш (наприклад, торік папула була розміром 10мм, а в цьому – 16);
– навіть тимчасовий контакт з хворим з відкритою формою туберкульозу;
– наявність у сім’ї родичів, які хворіли або інфіковані туберкульозом.
У таких випадках дитину направляють на консультацію до дитячого лікаря-фтизіатра. Лікар повинен розібратися в причинах, визначити, що могло вплинути на проведення проби і поставити діагноз. Зазвичай після цього дитину направляють на аналізи, рентгенологічне обстеження і, вразі потреби, призначають йому профілактичне лікування – курс протитуберкульозного препарату (близько 3 місяців). Для порівняння, в США такий курс триває 1 рік.
Протипоказання до проведення проби Манту
Протипоказаннями до проведення туберкулінової проби є:
– шкірні захворювання;
– гострі і хронічні інфекційні захворювання у стадії загострення (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення усіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину);
– карантин по дитячих інфекціях у колективі (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення всіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину).
До того ж імунітет після профілактичних щеплень може впливати на чутливість до туберкуліну. Тому пробу Манту необхідно планувати до проведення будь-яких щеплень. В цьому випадку щеплення проводяться відразу після оцінки результатів проби.
Чи потрібна проба Манту взагалі?
Із цього приводу Всесвітня Організація Охорони Здоров’я відповідає однозначно – так, особливо для країн з високим ризиком захворювання на туберкульоз, до яких відноситься і Україна.
Зараз в Україні епідемія туберкульозу. Захворюваність на туберкульоз росте з кожним роком. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може заразити за рік 10-15 осіб. Діти найбільш чутливі до туберкульозу.
Своєчасно проведена туберкулінодіагностика дозволяє виявити туберкульоз у дітей на ранній стадії.
Шановні батьки, пам’ятайте, туберкульоз легше попередити , ніж лікувати!
Виконання режиму дня – важлива умова збереження здоров’я.
1. Значення режиму дня у житті людини.
Здоров’я – один з основних чинників щастя, радості та повноцінного життя людини.
Одним з основних завдань сучасної школи є збереження здоров’я дітей, розвиток навичок та вмінь, що сприятимуть соціальній реалізації учнів, сприятимуть адаптації в соціумі.
На необхідність дотримання режиму дня вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня. Зберегти здоров’я дітей допоможе здоровий спосіб життя, який, безперечно, повинен сформуватись в сім’ї. Звичайно дотримуватися його не просто через те, що це пов`язано з соціально-економічною та екологічно скрутою у нашій державі. Але ж, погодьтеся, здоров’я дітей – найголовніша цінність за будь-яких умов життя.
За даними МОЗ90% підлітків – мають відхилення у загальному стані здоров’я. З них 20% підлітків – мають по два і більше захворювань.
2.Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них
З чого ж потрібно починати?
Звичайно, з раціонального режиму дня. Відкоригуйте його для вашої дитини. Основні рекомендації гігієністів, психологів і педагогів повинні бути виконані.
Ми пропонуємо будувати раціональний режим дня на основі природних біологічних ритмів. Вчені прийшли до висновку, що хвороби виникають здебільшого за умов дисгармонії між людиною та природою. Людина є частиною природи і мусить підкорятися її законам.
Науковими дослідженнями доведено, що за біоритмом всі люди поділяються: на „жайворонків” – 41% (більша працездатність цих людей у першій половині дня); „сови” – 29% (працездатність увечері і навіть вночі); „голуби” – 30% (в них гарний рівень працездатності протягом усього дня). По своїй суті всі люди „жайворонки” або „голуби”. Саме „голуби” є домінуючими в усій дитячій популяції.
Профілактика захворювань опорно-рухового апарату школярів.
Одним з найбільш розповсюджених захворювань опорно-рухового апарату є порушення постави.
Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння і роботи. Для фізіологічно правильної постави характерним є нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетричне розташування плечей і лопаток, пряме тримання голови, прямі ноги без сплющення стоп. Правильна постава є необхідною передумовою оптимального функціонування органів руху, правильного розташування внутрішніх органів і положення центра ваги?
Передумовами порушень постави може бути те:
· що дитину рано садять, обкладаючи подушками,
· неправильно носять на руках,
· дуже рано навчають ходьбі, в час прогулянок постійно тримають за руку.
Основними причинами формування неправильної патологічної постави є:
• Надмірна жирова маса тіла;
• Збільшення статичних навантажень на хребет, пов’язане з необхідністю тривалого підтримання робочої пози;
• Неправильні звички сидіння горблячись і викривляючи хребет вбік, стояти з упором на одну ногу, ходити з нахиленою вниз головою і опущеними та зведеними вперед плечима.
Одним з завдань кожного педагога є виховання у учнів правильної робочої постави.
Адже відучувати учня від неправильного сидіння значно важче, ніж навчити сидіти правильно. Найбільш фізіологічно доцільною при писанні, читанні, кресленні в учнів є невимушена поза з легким нахилом тулуба вперед;
відстань від очей до зошита 24 – 35 см.
Розташування передпліччя має бути симетричне, кисті повинні лежати на столі приблизно під прямим кутом, ноги зігнуті в колінних суглобах під кутом 90◦, стопи стоять на підставці парти або на підлозі. Висота сидіння повинна бути рівна довжині гомілки стопою плюс 2 – 3 см на каблук. Лише за таких умов ноги учня в усіх трьох суглобах зігнуті приблизно під прямим кутом, що попереджує застій крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу.
Розміщення парт в класі має бути таким, щоб забезпечити зручний підхід до кожного робочого місця.
Основною вимогою при розсадженні учнів в класі є відповідність розмірів парт росту учнів. В кожному класі повинно бути не менше трьох груп парт. При відсутності належного номера парти учня ліпше посадити за парту (стіл) більшого, ніж належить, розміру, ніж меншого.
При розсадженні учнів в класі враховують їх рівень здоров’я, зору, слуху, стану опорно-рухового апарату тощо. Дітям із зниженим зором відводять перші парти біля вікна; учнів, схильних до простудних захворювань, ангіни, ревматизму слід садити далі від вікна.
З метою профілактики короткозорості, вад постави та викривлення хребта дітей, що сидять на перших партах, двічі на рік міняють місцями.
Плоскостопість – це деформація стопи, її часткове або повне опущення поздовжнього або поперечного склепіння стопи. Діти , що мають плоскостопість швидко стомлюються при ходьбі і бігові, скаржаться на біль в ногах.
Плоскостопість буває набутою і вродженою. Набута плоскостопість серед учнів зустрічається частіше, ніж вроджена. Вона може бути статичною, паралітичною і травматичною. Найчастіше зустрічається статична плоскостопість. Основними причинами її виникнення є надмірна жирова маса, носіння важких тягарів, носіння валяного взуття, а також взуття на твердій підошві і без каблука.
З метою профілактики плоскостопості змінне шкільне взуття повинно мати невеликий (1,5 – 2 см) каблучок. Для зміцнення м’язів, які підтримують склепіння стопи рекомендується ходьба босоніж по нерівній (але м’якій) поверхні, ходьба на носках, п’ятках, внутрішній і зовнішній сторонах стопи тощо. Деякі з цих вправ доцільно використовувати під час фізкультхвилинок учнів початкових класів. Дівчатам не бажано носити взуття з надмірно високими каблуками, оскільки це сприяє розвитку поперечної плоскостопості і, окрім того може призвести до порушень постави.
Медична статистика вказує, що перший ворог учнів – зниження зору.
Найчастіше дитячі очі страждають від короткозорості (міопія), коли дитина погано бачить вдалину.
Рідше у дітей розвивається далекозорість (коли очі погано бачать поблизу), а також астигматизм, – специфічне зниження зору. Благодатний ґрунт для розладів зору – тривала зорова робота на близькій відстані: читання, письмо, креслення, робота за монітором.
На жаль, падінню зору у школярів рідко вдається запобігти. Проте мінімізувати збиток можливо. Кращим методом профілактики медики вважають правильну організацію робочого місця в комплексі з правильним тренуванням і відпочинком. Книги та зошити повинні знаходитися не ближче ніж в 30 см від очей. Велика роль відводиться освітленню. Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, кожен шкільний клас зобов’язаний мати великі вікна. Ідеально, якщо дитина сидить біля вікна, коли природне світло падає зліва, а в темний час доби приміщення має висвітлюватися люмінесцентними лампами. На перервах рекомендується давати очам відпочинок, а, прийшовши додому, не можна кидатися робити уроки або дивитися телевізор. Найкраще прогулятися.
Крім цього, батьки повинні пояснити дітям користь тренування м’язів очей за допомогою простих вправ:
Ø кілька разів із силою заплющити, а потім відкрити очі;
Ø обертати очима спочатку за годинниковою, а потім проти годинникової стрілки;
Ø сфокусувати зір на віддаленому предметі, після чого близько до очей піднести палець і сфокусувати зір на ньому;
Ø кілька разів подивитися вгору, вниз, вліво, вправо.
Такі вправи варто робити регулярно протягом дня, а при скаргах дитини на втому очей, відчуття різі або пісок в них потрібно звертатися до офтальмолога.