Щорічно 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми, мета якого – висвітлення проблеми торгівлі людьми, необхідність об’єднання зусиль для протидії цьому явищу, переслідування злочинців, надання допомоги постраждалим особам.
Торгівля людьми́— протизаконна торгівля в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці – сучасна форма рабства. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі і пов’язана з незаконною торгівлею зброєю, як другою за величиною після торгівлі наркотиками.
У 2013 році Генеральна Асамблея ООН організувала зустріч для оцінки результатів втілення Глобального плану дій по боротьбі з торгівлею людьми від 30 липня 2010 року і затвердила резолюцію №A/RES/68/192 від 18 грудня 2013 року. Резолюція представила головні його цілі, описала важливість і механізми боротьби з згубним явищем.
Нині, під час загального вторгнення Російської Федерації на територію суверенної незалежної держави Україна, проблема торгівлі людьми набула особливої гостроти. Наша країна стикається з катастрофічними гуманітарними та соціальними наслідками (сексуальне насильство з боку російських військових, торгівля людьми, примусова депортація мирного населення до Російської Федерації тощо). Жінки та діти, вимушені залишити Україну, також наражаються на ризик торгівлі людьми.
Торгівля людьми може відбуватись у різних формах:
· вербування, перевезення, передача, продаж,
· усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях,
· використання в порнобізнесі, примус до заняття проституцією,
· використання у військових конфліктах,
· залучення до злочинної діяльності,
· трансплантація чи насильницьке донорство,
· рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця,
· залучення в боргову кабалу,
· використання шантажу, погроз, насильства.
Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні дії, – це ознаки торгівлі людьми:
· забрали паспорт або інші документи;
· позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
· пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
· погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;
· за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;
· примушували відпрацьовувати вигадані борги;
· працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;
· людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
· примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;
· попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак, у першу чергу, до групи ризику можуть потрапити такі категорії, як:
· безробітні люди працездатного віку;
· жителі сільської місцевості;
· люди, які мають низький рівень доходів;
· особи, що працюють за кордоном нелегально;
· особи, що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни;
· люди, що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів;
· особи, які працюють у сфері розваг;
· особи, які раніше уже були жертвами торгівлі людьми;
· діти, в тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського піклування тощо.
Торгівля людьми заборонена і карається законом України за ст.149 Кримінального кодексу України.
Для отримання допомоги чи консультації телефонуйте за вказаними телефонами:
• 1547 – Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей
• 102 – Гаряча лінія Національної поліції України
• 0 800 213 103 Контактний-центр системи безоплатної правової допомоги
• 527 – Гаряча лінія з протидії експлуатації
• 116 123 Гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
• 116 111 Національна дитяча гаряча лінія
• 112 – Cлужба екстреної допомоги в ЄС
Міфи про торгівлю людьми
Міф 1. Я ніколи не потраплю до тенет сучасного рабства.
Будь-хто може стати жертвою торгівлі людьми. Работорговці використовують винахідливі схеми, щоб люди повірили у привабливі обіцянки кращого життя за кордоном. Ніхто не захищений від цієї загрози, поки не усвідомить ризик та дізнається як захистити себе.
Міф 2. Поїздки за кордон цілком безпечні.
Поїздки за кордон можуть стати небезпечними, якщо в тебе немає повної та точної інформації. Їдь з дому тільки дізнавшись про права країни, твої права, адресу, за якою плануєш проживати та місця, куди можна звернутися по допомогу. Візьми із собою копії проїзних документів.
Факт: За статистикою, близько 10% українців працювали за кордоном майже без будь-якого юридичного захисту.
Міф 3. Торгівля людьми існує тільки за межами моєї країни.
Потрапити до тенет торговців людьми можливо не тільки за кордоном, а й на території України. Часто людей вводять в оману та продають в межах їх рідних країн.
Факт: Україна – не тільки країна постачання, а й країна транзиту, а інколи і країна призначення.
Міф 4. Торгівля людьми не є злочином.
В Україні торгівля людьми вважається кримінальним злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від З до 15 років. З 2000 р. в Україні діє спеціальний правоохоронний підрозділ по боротьбі із торгівлею людьми.
Факт: У 2006 році Україна внесла зміни до ст.149 Кримінального кодексу, що наближає законодавство України до Парламентського Протоколу ООН.
Міф 5. Торгівля людьми стосується лише проституції.
Примусова проституція це тільки один із багатьох форм експлуатації людей работоргівцями. Примусова трудова експлуатація без оплати праці, дитяча порнографія, донорство органів без згоди людини є також формами торгівлі людьми.
Факт: Наймолодшу, 3-річну жертву торгівлі людьми, використовували для жебрацтва; найстаршу – 73-річну – для примусової праці.
Міф 6. Тільки молодих жінок продають у рабство.
Торгівля людьми стосується не тільки молодих жінок. Чоловіків використовують на будівництві та у сільському господарстві, старших жінок експлуатують для домашньої роботи, а дітей – примушують жебракувати.
Міф 7. Тільки неосвічені люди з сільської місцевості можуть стати жертвами.
Багато потерпілих мають незакінчену або вищу університетську освіту. Більшість з них мешкали у містах. Серед них бухгалтери, медсестри, вчителі, пілоти, інженери та інші.
Факт: Згідно опитуванню, 54% опитаних жертв торгівлі людьми мають незакінчену або вищу освіту.
Міф 8. Потрапивши у пастку, можна втекти в будь-який час.
Потерпілих обмежують у свободі пересування, у них забирають документи, їм чи їх сім’ям погрожують, якщо вони не погоджуються співпрацювати. Работоргівці часто використовують страх людини, погрожуючи, що їх депортують, якщо вони проситимуть про допомогу.
Факт: Жертв торгівлі людьми інколи перепродають від власника до власника.
Міф 9. Ніхто не допомагає потерпілим від торгівлі людьми.
МОМ та більше ніж 70 неурядових організацій надають психологічну підтримку, медичну допомогу, послуги юристів та адвокатів. Вони допомагають потерпілим здобути іншу освіту чи професію, а також надають підтримку сім’ям потерпілих.
Факт: Мережа громадських організацій, що допомагають постраждалим від торгівлі людьми, включає окрім неурядових організацій релігійні та освітні установи.
